Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав і свобод дітей»

Статистика переконує, саме в сім’ї відбувається 30–40% усіх тяжких злочинів. У більшості випадків жертвами злочинів на ґрунті сімейно-побутових конфліктів є діти – ті, хто не здатний себе захистити.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав і свобод дітейДо Верховної Ради України, 08 серпня 2017 року, народні депутати України Д. Є. Добродомов (посвідчення N 313), Б. М. Матківський (посвідчення N 319), О. С. Мусій (посвідчення N 322), А. Ф. Антонищак (посвідчення N 103) внесли  проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав і свобод дітей»

  1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Потреба в розробці зазначеного законопроекту пов’язана із погіршенням криміногенної ситуації в Україні, потребою у підвищенні захисту дітей, а також у зв’язку з необхідністю удосконалення низки норм Кримінального кодексу України.

Лише за січень-червень 2017 року 3838 дітей стали жертвами злочинів, що складає 1,71 відсотки від усіх потерпілих. Загалом за 2016 рік потерпілими є 7200 дітей, що складає 1,62 відсотки від усієї кількості потерпілих. За 2015 рік – 7050 дітей (1,71 відсотки)1.

За січень-червень 2017 року в Україні вбивств зазнала 31 дитина, зґвалтувань – 56, умисних тяжких тілесних ушкоджень – 13, розбоїв – 95, грабежів – 321, шахрайства – 168, крадіжок – 840, торгівля дітьми – 11, ДТП – 508 дітей, насильства у сім’ї зазнало 82 дитини.

Незважаючи на те, що кількість злочинів відносно дітей має тенденцію до зниження, потрібно враховувати той факт, що більша частина злочинів, вчиняються у сімейно-побутовій сфері, є латентними й у статистичній звітності не відображені. Тому прослідкувати повну картину злочинів щодо дітей немає змоги2.

Це пов’язано і з низькою спроможністю дітей забезпечити собі захист від злочинних посягань. Статистика переконує, саме в сім’ї відбувається 30–40% усіх тяжких злочинів. У більшості випадків жертвами злочинів на ґрунті сімейно-побутових конфліктів є діти – ті, хто не здатний себе захистити. Через домашнє насильство чимало дітей самі залишають сім’ї, закінчують життя самогубством. На сьогодні багато сімей живе в досить важких умовах. Різке погіршення матеріального становища сім’ї є однією із причин зростання кількості неблагополучних сімей.

Щодо змін до статті 166 КК України.

Все більше у сучасному суспільстві поширюється практика жорстокого поводження з неповнолітніми, ухилення батьків від виконання своїх обов’язків, нехтування основними потребами дітей з боку осіб, на яких законом покладені обов’язки щодо їх виховання,утримання та нагляду. Досить часто однією з причин скоєння правопорушень дітьми є умови виховання в родині, де батьки ухиляються від виховання своїх дітей, учиняють насильство над ними та виявляють жорстокість.

У зв’язку із зазначеними криміногенними процесами у суспільстві і на виконання міжнародних зобов’язань із прийняттям Кримінального кодексу України у 2001 році в нього була включена ст. 166. Зазначена норма передбачає кримінальну відповідальність за злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки[1].

Отже, при розгляді кримінальних справ за ст. 166 КК України суд обов’язково встановлює і відтворює у вироку тяжкі наслідки, що настали внаслідок вчинення цього злочину. Однак у статті зовсім не розкрито значення поняття «тяжкі наслідки», що призводить до його довільного тлумачення і збільшення ролі суб’єктивного фактору при застосуванні статті на практиці. Так, наприклад, 09 квітня 2009 р. суддею Зборівського районного суду Тернопільської області було ухвалено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП матері дитини, яка «не виконувала своїх обов’язків по догляду та вихованню неповнолітнього сина в результаті чого, її неповнолітній син був госпіталізований» (Справа No3–323/09). Матір дитини було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження. В цій справі не визначено причини госпіталізації дитини, обставини справи в постанові не конкретизовано. Випадки, при яких навіть не встановлено ступінь небезпечності спричинених наслідків, є дуже розповсюдженими на практиці, що безпосередньо впливає на латентність злочинів, передбачених ст. 166 КК України[2].

Саме тому уточнено, що слід вважати тяжкими наслідками для цілей ст. 166 КК України.

Враховуючи різні форми, якими на особу покладаються обов’язки по догляду за дитиною, то суб’єктний склад злочину доповнено поняттям “патронатний вихователь”[3].

Щодо змін до статті 167 КК України.

Назву та диспозицію ст. 167 пропонується викласти у новій більш точній редакції. Адже у нинішньому формулюванні іде мова лише про зловживання опікунськими правами, хоча такі ж протиправні дії із майном дитини можуть вчиняти і батьки. Тож є необхідність доповнення Кодексу нормою, яка передбачатиме посягання з боку батьків або осіб, які їх замінюють, на право власності дітей шляхом протиправного відчуження майна, передачі права на майно або вчинення будь-яких протиправних дій майнового характеру[4].

Щодо змін до ст. 304 КК України.

У зв’язку з виключенням ст. 150-1, пропонується удосконалити ст. 304 КК України.

Зміна назви ст. 304 покликана більш повно охарактеризувати склади злочинів, що передбачені у диспозиції статті, де йдеться не лише про втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, а і про таку антисоціальну діяльність як пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми. Крім того, назва ст. 304 КК України суперечить своєму змісту. Так, у назві йдеться лише про неповнолітніх, тобто осіб віком від 14 до 18 років (абз. 2 ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України), а виходячи зі змісту диспозиції ч. 2 ст. 304 КК України потерпілими від цього злочину можуть бути й малолітні, тобто особи віком до 14 років (абз. 1 ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України)[5].

Також слід як у назві статті, так і диспозиції ч. 1 ст. 304 КК України передбачити формулювання «її використання у такій діяльності». В такому разі стаття ст. 304 КК України буде охоплювати і випадки залучення дитини в антисоціальну діяльність, і випадки безпосереднього використання дитини в цій діяльності, і випадки коли одна й та ж особа спочатку залучала, а потім і використовувала дитину в антисоціальній діяльності, визначеній у ст. 304 КК України[6].

Злочини проти неповнолітніх, при вчиненні яких посягання здійснюється „з середини”, тобто з родини, характеризуються більш високим ступенем суспільної небезпечності порівняно з такими ж самими посяганнями, вчиненими „з зовні”. Визнання спеціальними суб’єктами злочинів проти сім’ї та неповнолітніх учасників сімейних відносин або відносин щодо забезпечення охорони життя та здоров’я неповнолітніх обумовлене механізмом заподіяння шкоди об’єкту цих злочинів. Врахування цієї особливості показує на певні недоліки щодо встановлення кримінальної відповідальності за заподіяння шкоди суспільним відносинам „з середини”, усунення яких має бути здійсненим через розширення кола спеціальних суб’єктів окремих злочинів проти сім’ї та неповнолітніх, запропоновано шляхи вдосконалення у цій частині кримінального законодавства. З урахуванням підвищеної суспільної небезпечності посягань на відносини, що забезпечують нормальний розвиток неповнолітніх „з середини”, тобто особою, яка є учасником цих суспільних відносин та за законом або іншою правовою підставою зобов’язана піклуватися про неповнолітнього, його нормальний фізичний, психічний, духовний та статевий розвиток, відповідальність цих осіб має бути підвищеною. Тобто є потреба внесення змін та доповнення до ч. 2 ст. 304 відповідною кваліфікуючою ознакою „вчинення батьком, матір’ю, опікуном чи піклувальником, іншим членом сім’ї, а також працівником виховної, освітньої, лікувальної або іншої установи, зобов’язаним здійснювати виховання потерпілого або піклуватися про нього.

Інформація підготовлена правозахисником, виконавчим директором БО «БФ «За жизнь» – Яуфман О. А., згідно з офіційними даними, які оприлюднила на офіційному порталі Верховна Рада України http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62397

[1]    Усова Є.С. Характеристика кількісних та якісних показників злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування / Наше право, № 7, 2014 – с. 150.

[2]    Усова Є.С. Латентність злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування / Наше право, № 4, 2014 – с. 120.

[3]    Белова О.І. Кримінально-правова характеристика системи злочинів проти сім’ї та неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О.І. Белова. – Київ, 2007. – Режим доступу: http://referatu.net.ua/referats/7569/169371

[4]    Белова О.І. Кримінально-правова характеристика системи злочинів проти сім’ї та неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О.І. Белова. – Київ, 2007. – Режим доступу: http://referatu.net.ua/referats/7569/169371

[5]    Микола Хавронюк, Дмитро Калмиков. Деякі питання удосконалення відповідальності за злочини проти волі дитини – Режим доступу:  http://justice.org.ua/diyalnist/podiji-fakti-komentari/deyaki-pitannya-udoskonalennya-vidpovidalnosti-za-zlochini-proti-voli-ditini

[6]    Микола Хавронюк, Дмитро Калмиков. Деякі питання удосконалення відповідальності за злочини проти волі дитини – Режим доступу:  http://justice.org.ua/diyalnist/podiji-fakti-komentari/deyaki-pitannya-udoskonalennya-vidpovidalnosti-za-zlochini-proti-voli-ditini